WUOS
Львівська регіональна громадська організація "Західно-Українська орнітологічна станція" Експедиція "AVOSETTA" Експедиція "Прип'ять" Cпеціальні дослідження окремих видів Нові пункти кільцювання та вісті з життя орнітологів Інструкція роботи у таборі по кільцюванню птахів ЛІРИКА

Список видів птахів Української орнітофауністичної комісії на 2002-2003 роки

Бібліографія
 
Стара версія сайту ЗУОС
 
Зоологічний музей ЛНУ
 
ЗУОС: напрямки і результати діяльності
(збірник праць)

(PDF, 1 583 Kb)

МІГРАЦІЇ ПТАХІВ ТА КІЛЬЦЮВАННЯ ЯК МЕТОД ЇХ ДОСЛІДЖЕНЬ


Т. Лисачук, І. Шидловський, Ю. Волкова


     Поняття перельотів птахів таке давнє, як і знання про птахів загалом. Вперше слово переліт (Zug) було вжито по відношенню до птахів імператором з династії Гогенштауфенів Фрідріхом ІІ в 1250 р. З того часу воно постійно зустрічається в німецькій літературі і було запозичене в інші мови. Брем вказував, що термін "переліт птахів" завжди розумівся в тому ж змісті, що і термін "міграції птахів". Та порівняно недавно Вахс (у 1920 р.) запропонував вживати лише останній термін, що використовується і дотепер, так як термін переліт має дещо вужчий зміст ніж міграція.
     Процеси сезонних зникнень і появи птахів цікавили науковців віддавна. Ще Арістотель у праці "Історія тварин" задумався над тим, де зимують птахи і спробував пояснити ряд явищ пов'язаних з міграціями птахів. Не важливо, що деякі його припущення виявилися хибними - їх потрібно сприймати з врахуванням його часу. Біля 400 р. потому римський письменник Пліній в більшості повторив здогади Арістотеля у своїй праці "Historia naturalis".
     З тих часів, аж до ХІІІ ст. питання міграції птахів не досліджувалися і тому не мали пояснень. Лише імператор Фрідріх ІІ описав у праці "De arte venandi cum avibus" перельоти птахів. Його праця, написана на основі власних спостережень, з поясненнями причин, шляхів перельотів та впливу на них зовнішніх факторів, повинна вважатися початковим пунктом наукового вивчення міграцій птахів. Продовжив його дослідження Карл Лінней. Він вперше спробував створити мережу спостережників для дослідження міграцій птахів, ставши таким чином засновником сучасних фенологічних досліджень, що не втратили свого значення і в наш час.
     Пізніші праці Бехштейна, Брема, Наумана, Екстрєма, Фабера, Глогера, Міддендорфа, Кесслера, Пальмена, Штейнбахера, Мензбіра та ін., присвячені міграціям птахів, показують швидкий прогрес таких досліджень. Вже були розкриті причини та шляхи міграцій, частково розкриті питання орієнтації і хомінгу та ін. Для подальшого точнішого розуміння міграцій птахів потрібні були нові методи досліджень.
     Відкриттю методу мічення птахів під час міграцій судилося бути вирішальним для величезних здобутків, які зробила орнітологічна наука від початку ХХ ст. і котрі тісно пов'язані з використанням методу кільцювання.
     Приклади мічення птахів були відомі з далекого минулого. Так, ще у середні віки на відловлених під час полювання чапель надівали кільця чи причіпляли пластинки, після чого їх випускали. В 1740 р. Фріш прив'язував ластівкам, що відлітали, на лапки червоні нитки, які зберігалися на них і після повернення. Відомо ще багато спроб мічення птахів, але усі вони залишались у ранзі любительських до того часу, коли Ганс Мортенсен в м. Виборзі не підняв їх до рівня наукового методу. У 1890 р. він мітив шпаків цинковими пластинками, а в 1899 перейшов на кільцювання кільцями з легких сплавів.
     У 1902 р. Тінеман визначив кільцювання як одне із завдань новоствореної орнітологічної станції Россітен. Завдяки його інтенсивній агітаційній роботі метод кільцювання за відносно короткий час зайняв рівноправне місце серед інших методів і способів вивчення міграцій птахів.
     На території України вперше птахи були закільцьовані у заповіднику "Асканія Нова", коли засновник заповідника Ф. Фальц-Фейн для мічення птахів використовував спеціальні ошийники у яких була інформація про місце кільцювання птаха. Таким чином він кільцював у 90-х рр. ХІХ століття білих лелек та журавлів. У той же час кільця на птахів використовували і голубівники Київського товариства голубиного спорту. Про інших кільцювальників того часу інформації ніякої немає. Лише у 1912 р. вперше були виготовлені російські кільця з написом "Ornithol. Komitet Moskwa", якими кільцювали птахів на Київщині, Полтавщині, Сумщині, Харківщині тощо. Ще довгий час велося кільцювання птахів російськими та німецькими кільцями і лише у 30-х рр. Всеукраїнська спілка мисливців і рибалок виготовила невелику кількість кілець з написом "Charkow, УСОР" (Бюллетень …, №1, 2000).
     На заході ж України кільцювання вперше застосували у 1932 р. з метою дослідження міграцій птахів на території Волинської, Тернопільської та колишніх Дрогобицької (нині Львівської) і Станіславської (нині Івано-Франківської) областей (Domaniewski, 1934; Rydzewski, 1936, 1938).
     Пізніше кільцювання продовжили у кінці 50-60-х рр. для дослідження гніздової біології птахів. Одними із перших кільцювальників на заході України були: Ф. Й. Страутман, Н. І. Сребродольська, К. А. Татаринов, М. І. Черкащенко, а серед організацій: Товариство охорони природи, Львівський державний університет, Українське товариство мисливців та рибалок, Природознавчий музей АН України. Вони першими почали кільцювати птахів, але спочатку ще не організовано, не систематично, практично не маючи для цього відповідних навичок та матеріалів. У цей час кільцювалася невелика кількість птахів, причому практично всі - нельотними пташенятами.
     З лютого 1977 р. через кафедру зоології Львівського державного університету почали отримувати кільця від Всесоюзного центру кільцювання птахів АН СРСР (м. Москва): І. М. Стадницький та І. М. Горбань. З цього часу почалося систематичне кільцювання птахів на заході України. Перші отримані цими орнітологами кільця призначалися на круків (Corvus corax), чапель (Ardea sp.) та дрібних горобиних птахів (Passerines). Почалося активне кільцювання птахів у Жовківському районі Львівської області. З 1983 р. кільцювання почали застосовувати і в смт Шацьк (Волинської обл.). Проте, до цих пір так і кільцювалися в основному нельотні пташенята у гніздах, а дорослі птахи - випадково.
     Льотних птахів в західній Україні почали кільцювати систематично у 1984 р. на озері Луки біля смт.Шацьк, працюючи за міжнародною Європейською програмою "Acrocephalus". Птахів відловлювали "павутиними" сітками. У результаті цих робіт було закільцьовано кілька сотень горобцеподібних птахів очеретяних заростей, зокрема очеретянок (Acrocephalus spp.), кобилочок (Locustalla spp.), ремезів (Remiz pendulinus), очеретяних вівсянок (Emberiza schoeniclus) та деяких інших. Тут же вперше була застосована для роботи з птахами схема міжнародної системи з кільцювання та роботи з птахами "EURING" (Bub, 1983). На такому рівні роботи продовжувалися до 1995 р. У серпні 1995 р., у Львівській області біля с. Чолгині був організований польовий табір з кільцювання птахів "AVOSETTA".
     Зараз у Західній Україні, кільцювання як науковий метод дослідження птахів постійно вдосконалюється. За принципом роботи колег Західної та Центральної Європи, і EURING-у, західноукраїнські орнітологи підвищують свій рівень знань та рівень виконуваних робіт пов'язаних з кільцюванням птахів відвідуючи їх орнітологічні станції. Отримавши відповідні знання та досвід вони везуть цей багаж сюди. Наслідуючи приклад професійного ставлення до такого типу робіт Зборами ЗВ УОТ, а 11 березня 1999 року і директором Українського центру кільцювання птахів п.Полудою А.М. було затверджено "Положення про наукове кільцювання птахів Західного відділення Українського орнітологічного товариства", яке передбачає здачу іспиту по визначенню виду, віку, статі та інших морфологічних особливостей птаха і звичайно методики кільцювання. Лише після успішного складання такого іспиту орнітологи допускаються до кільцювання.
     До 1995 р. на заході України використовували кільця колишнього Всесоюзного центру кільцювання птахів АН СРСР з написом "MOSKWA", а з серпня цього року почалося регулярне кільцювання кільцями Українського центру кільцювання птахів з написом "KIEV". На основі даних по кільцюванню птахів можна робити широкі висновки про головні напрямки перельотів для кожного виду, характеристику перельотів в залежності від екологічних, географічних та кліматичних факторів, про розподіл популяцій одного виду під час перельотів і на місцях зимівлі, про неоднакове відношення до перельотів особин різного віку і статі, про постійність пролітніх шляхів та місць зимівлі і гніздувань. Кільцювання дає точні дані про тривалість життя птахів, їх статевого дозрівання і розвитку оперення, про орієнтацію під час перельотів.
     Саме методом кільцювання були встановлені основні шляхи міграцій птахів та місця їх зимівель. Зрозуміло, що птахи не летять на зимівлю прямим шляхом. Будова поверхні землі, форма ландшафту та рослинність, умови харчування і доступності корму та погодні умови впливають на переліт птахів і обумовлюють відхилення від ідеального шляху (пряма лінія, що з'єднує місце гніздування з місцем зимівлі).
     На території Старого Світу дослідженнями шляхів перельотів птахів займався І. А. Пальмен, доцент зоології Гельсингфорського університету. На основі своїх спостережень над міграцією вибраних ним 19 видів водно-болотних птахів, він склав карту пролітних шляхів птахів. Він виділив три види пролітних шляхів: пелаго-літоральні, марино-літоральні та субмарино-літоральний. Послідовник досліджень Пальмена - М. Мензбір суттєво вдосконалив і доповнив попередню класифікацію. Особливу увагу він звернув на внутрішньоконтинентальні шляхи перельотів, розробивши для них власну класифікацію. Таким чином, за Мензбіром, через захід України проходить Понтійський (Чорноморський) міграційний шлях, по котрому летять птахи зі Скандинавії, північно-східної частини Росії, Білорусі, Прибалтики. По континенту багато видів птахів, за сприятливих умов, летять широким фронтом, але в основному по долинах рік (річкові пролітні шляхи - за Пальменом). Ці дані підтверджуються зараз широкомасштабним кільцюванням птахів і отриманням зворотів.
     Багато питань, що виникають у зв'язку із міграціями птахів і інших тварин, на сьогоднішній день залишаються не дослідженими. Саме тому і тепер слід продовжувати дослідження в даному руслі, що дасть змогу зрозуміти справжні причини перельотів, їх зв'язок із розселенням, формуванням ареалів тощо.

 

 
zoomus@franko.lviv.ua Вверх
Webm@ster