WUOS
Львівська регіональна громадська організація "Західно-Українська орнітологічна станція" Експедиція "AVOSETTA" Експедиція "Прип'ять" Cпеціальні дослідження окремих видів Нові пункти кільцювання та вісті з життя орнітологів Інструкція роботи у таборі по кільцюванню птахів ЛІРИКА

Список видів птахів Української орнітофауністичної комісії на 2002-2003 роки

Бібліографія
 
Стара версія сайту ЗУОС
 
Зоологічний музей ЛНУ
 
ЗУОС: напрямки і результати діяльності
(збірник праць)

(PDF, 1 583 Kb)

ЧИ ПРОСТО ТАБІР


Т. Лисачук


     Історія орнітології на Західній Україні справедливо починається із природничих досліджень натураліста Володимира Дзєдушицького (1825-1899), котрий заложив міцний фундамент для подальшої розбудови "науки про птахів". З цього часу рівень знань про місцеву орнітофауну багато разів досягав максимуму, що природно виливалося у нові дослідження досі не розкритих питань орнітології.
     Еволюційний прогрес Галицької орнітології привів до того, що місцеві аси-польовики серйозно задумалися і, за допомогою закордонних колег, втілили задум створення польової станції дослідження птахів, що носить кодову назву "AVOSETTA".
     За першими задумами і планами такий табір мав за мету грунтовного дослідження міграцій загадкових істот, що людство називає їх - птахи. До кожного сезону роботи табору кожен учасник прискіпливо готується, начитуючись мудрої літератури, відшукуючи висококалорійні харчі у металевих обгортках, готуючи польовий одяг, від котрого легко відпадає висохла глина. Цим самим займаються і керівники та організатори "AVOSETT-и" але у більших об'ємах і крім цього повинні забезпечити учасникам комфортні умови у польових замінниках теплих постелей та місць прописки. Щорічні процеси підготовки таборів підривали фізичний і моральний стан організаторів але разом із тим суттєво підвищували їхню кваліфікацію як Homo sapiens. Тим часом учасники, начитавшись науки у сучасних красивих обложках, з нетерпінням чекали початку великого дійства під назвою "AVOSETTA".
     Невід'ємним атрибутом до початку кожного табору є проведення рекогносцировки, відомою нам під назвою - "обліки птахів". Кожного року до шифровок обліків птахів заносилися дані, багато кому не зрозуміло для чого, про кількість загадкових істот - птахів, метеоумови дня розвідки, час перебування на зарезервованій території та дані про кількість собіподібних та рукотворних об'єктів - пастухів, рибалок, мисливців, літаків, автомобілів тощо.
     Місце розташування табору вибирається кожного року не випадково. Після аналізу записів шифровок обліків птахів організатори довго виношують в собі ідеї як захистити себе від аборигенів, чи то аборигенів від себе. Рішення виявилось досить простим, чому посприяло ВО "Сірка", котра відгородила найближче поселення аборигенів від місць зупинки загадкових істот, що людство називає їх птахами, та, тепер, від учасників табору, високими насипами із назвою - дамби. Подібне рішення втілювали колись і китайці у себе, і московські аси-політики у дружній Німеччині. Провівши грандіозне дійство - "AVOSETTу" перші чотири роки, організатори побачили, що одної дамби мало і вирішили наступні роки проводити подібне уже за двома історичними спорудами, щоб менше відчувався їх вплив на спокійне, до того, життя аборигенів.
     Обов'язковим обрядом діяння першого дня табору є підняття над головами учасників організатором на палці, що здалека нагадує флагшток, розпізнавального знаку із зображенням загадкової істоти, що людство називає її птахом, котра сидить на одній із верхніх кінцівок якоїсь особистості. Подальші дії організаторів і учасників направлені на копання визначеної кількості заглиблень різних об'ємів, розміщення польових замінників місць прописки, що теж мають свої кодові назви - серебрянка, зелена, велика, робоча тощо. Із сходом сонця аборигени вже мали змогу побачити, а у наступні дні і ночі і почути це грандіозне дійство - "AVOSETT-у". Саме із цього дня починається щогодинне витоптування очеретів, місиво болота, носіння води, рубання дров, регулярне споглядання вгору, паління свічок та електричних їх замінників.
     У перші 2 роки роботи табору вище перелічені дійства приходилося виконувати під кулями бракон'єрів, що називали себе мисливцями. Це був вагомий аргумент для припинення усіх робіт, тому організаторами таборів для збереження своїх життів та життів загадкових істот - птахів, довелося поділитися записами із шифровок обліків птахів із високостоячим державним органом, що і здійснює нагляд над усім, що діється із натурою. Виявилося, що записів достатньо для повної ліквідації цього аргументу. Після чого учасники та організатори змогли виконувати вище перелічені дійства із випростованими грудьми та високо піднятою головою.
     Легко уявити, що гадають собі організатори і учасники котрі щогодини, 17 разів на добу, топчуть очерети, але спробуйте це зробити із точки зору аборигенів, що пильно стежать як все відбувається. Уявіть собі: в денну пору в зарості очеретів йдуть одна чи двоє особистостей, несучи туди кілька метрів квадратних тканини, порізаної на клапті і зшиті цікавим чином (кравецька конструкція - мішечок) і виходять за певний проміжок часу, котрого вистачить щоб з'їсти баночку згущеного молока чи допити галицьку філіжанку кави, несучи звідтам заповнені кравецькі конструкції. Ситуація ускладнюється у вечірню пору, а інколи і ранішню. Особистостей уже більше і ходять вони не так повільно. Крім цього, самі спостережливі можуть побачити, що добавилося і озброєння особистостей, що топчуть очерети. Тепер у них вже наявні, крім кравецьких конструкцій і інженерні конструкції, котрі уже добре відомі аборигенам як засоби нагромадження свіжозібраних овочів та фруктів і носять назву - кошики. Все це дуже збентежує аборигенів, котрі із цікавості вимушені вияснити для себе, що все ж таки є у напрохідних заростях очеретів. Добре проінформовані насмілюються вияснити це в денну пору, а не сміливі або не обізнані про поведінку деяких організаторів у цій ситуації пробують вияснити це вночі. Тут їх інколи виручає комунікабельність або добра фізична підготовка і орієнтація у просторі.
     Матеріальні збитки нанесені ВРХ, що називаються і вигукуються на повний голос - корови легко компенсуються виливом негативних емоцій організаторами, інколи не літературною мовою в сторону одного або декількох аборигенів-пастухів.
     Витоптування очеретів та місиво болота, що повторюються щодня важко витримується навіть асами-польовиками - монстрами місцевої науки про птахів. Рано чи пізно знаходиться ентузіаст, що "придумує велосипед" під кодовою назвою мінірибачинська пастка. Побудова такої інженерної конструкції вимагає багато фізичної роботи верхніх і нижніх кінцівок учасників і розумової роботи організаторів. Тому такі дійства виконуються не щороку. Іншими "велосипедами" було розвертання над поверхнею мокрої стихії регулярно і точно продирявлених вітрил, в котрі інколи заплутувались різнокольорові загадкові істоти.
     Поділ праці у таборі досить простий - по сімейному. Не виконане те, що тебе лагідно попросили, від тебе не втече. Якщо ж комусь це сходить з рук, то він наражається на величезну неприємність - попадання у чорний список організаторів. Загалом, як у справжній повночленній сім'ї. Щож стосується розподілу по польових замінниках місць прописки, то писаних обмежень не існує, хоч більшість вибирають жіноче товариство. При хорошому збігу обставин - малій кількості учасників, добрій погоді - зміну місць прописки дозволяється здійснювати, навіть, у темну пору доби. Таке явище свідомо не забороняється, бо кожен організатор розуміє, що це єдине і пряме вирішення однієї із загальнонаціональних проблем.
     Ніщо не може порушити тихого денного побуту та вечірніх душевних єднань учасників, зачарованих кришталево і бактеріально чистим полум'ям та тихим потріскуванням деревного палива у ньому, крім засланих аборигенами камікадзе, що легко входять в довіру і роблять свою чорну справу по виводу із ладу деяких учасників чи організаторів. Інколи їх втрата відчувається товариством до декількох днів. Але, як показує статистика, все частіше з ладу виходять, чи вже приходять, самі камікадзе.
     Час перебування у таборі не обмежений для більшості учасників, хоча деяким з них доводиться "радіти життю" тут не менше однієї зміни (біля тижня), їх часто називають - кільцювальники. Це особливий тип особистостей, добре навчених, освідчених і досить винахідливих, котрі повинні заноситись у спецсписки МВС України, як дрібні контрабандисти. Досі мало хто здогадувався використовувати загадкових істот - птахів для мінімальнозатратного і неоподаткованого способу вивезення за межі держави кольорових металів. Як кажуть:- усе геніальне - просте.
     Результатами робіт кожного табору стають N-на кількість заповнених організовано складених розграфлених паперів, під кодовою назвою робочі зошити, поповнений світлиноархів та акуратно підшита збірка технічних, офіційних, графічних та табличних записок і шифровок обліків птахів. Усі перелічені матеріали зберігаються у спеціальній конструкції під назвою - Чолгинська шафа і охороняються командуючим організатором - асом-польовиком, монстром Української науки про птахів.
     З часу заснування та до сьогоднішнього дня польовий табір "AVOSETTA" пережив величезні трансформації, як і багато-багато особистостей, що хоча б чули про існування такого польового дійства. Тепер він став не тільки засобом отримання матеріалів, що ретельно охороняються у Чолгинській шафі а й організованою і мінімально забезпеченою базою для діяння асів-польовиків, бойової підготовки їх зміни, школою виживання останніх героїв, полігоном для роздумів над сутністю життя, місцем споживання матеріальної і духовної поживи, точкою виливання фізичної енергії та емоцій, пунктом зустрічей та фліртувань, локусом спалення деревного та газового палива і центром концентрації окремих особистостей, що єднаються непереборним бажанням пізнати непізнанне.
     День завершення кожного польового табору стає ще одним щасливим днем для аборигенів та місцевої флори і фауни, і початком наростаючої нестерпної ностальгії для учасників та організаторів, котра і є основною передумовою підготовки до наступного польового дійства під кодовою назвою "AVOSETTA". Тож будемо певні, що до поки кожен із нас відчуватиме цю ностальгію - Українська наука про птахів не перестане еволюціонувати шляхом прогресу.

 

 
zoomus@franko.lviv.ua Вверх
Webm@ster