WUOS
Львівська регіональна громадська організація "Західно-Українська орнітологічна станція" Експедиція "AVOSETTA" Експедиція "Прип'ять" Cпеціальні дослідження окремих видів Нові пункти кільцювання та вісті з життя орнітологів Інструкція роботи у таборі по кільцюванню птахів ЛІРИКА

Список видів птахів Української орнітофауністичної комісії на 2002-2003 роки

Бібліографія
 
Стара версія сайту ЗУОС
 
Зоологічний музей ЛНУ
 
ЗУОС: напрямки і результати діяльності
(збірник праць)

(PDF, 1 583 Kb)

ТЕРІОФАУНА ЗАКАЗНИКА "ЧОЛГИНСЬКИЙ"


І. Дикий, Є. Сребродольська, В. Мисюк, І. Гериген, Н. Кобинець


     Дивлячись на відносно малий час існування заказника "Чолгинський" та фрагментарність теріологічних досліджень, це - перша спроба описати теріофауну даної території і подати фауністичний список ссавців заказника.
     В межах заказника досить широко росповсюдженим і малодослідженим є ряд Мідицеподібні - Soriciformes, який представлений двома родинами. Родина Кротові (Talpidae) представлена одним видом - кріт європейський (Talpa europaea). Вид широко розповсюджений на території заказника і є звичайним за чисельністю. Надає перевагу ділянкам дамби між хвостосховищем та гідровідвалом, де глибина залягання мергеля сягає 30-40 см. Родина Мідицеві (Soricidae) на теренах заказника є малодосліджена. Найбільш поширеним видом на даній території є мідиця звичайна (Sorex araneus) Неодноразово відловлювалася пастками-давилками на низкотравних луках схилів дамби хвостосховища. Загалом протягом серпня 2000 р. відловлено 12 екземплярів мідиці звичайної. У серпні 2001 р. відловлено 6 особин даного виду (Таблиця 2.8.). Вид є звичайним для даної території.

Таблиця 2.8. Проміри відловлених особин мідиці звичайної Sorex araneus (мм)(серпень 2001 р.)
Стать Тіло Хвіст Стопа Вухо Вага, (г)
1 самець 63.0 43.0 13.0 7.0 6.8
2 - 66.0 43.0 13.0 7.0 8.6
3 - 65.0 44.0 13.0 7.0 7.2
4 самець 71.0 43.0 13.0 8.0 8.2
5 самець 65.0 44.0 14.5 8.0 6.9
     Малочисельними для даної території є рясоніжка велика (Neomys fodiens) та білозубка білочерева (Crocidura leucodon). Поодинокі екземпляри обох видів були знайдені восени 2002 р. задушеними лисицею в районі хвостосховища. Тушки самиці рясоніжки великої (L=90.0 mm, Ca=56.0 mm, Pl=17.5 mm) та самиці білозубки білочеревої (L=75.0 mm, Ca=34.0 mm, Pl=12.5 mm, Au=9.5 mm) зберігаються в колекціях Зоологічного музею ім. Б. Дибовського.
     Усі мідицеві є вразливими видами через їх досить вузьку харчову спеціалізацію. Антропогенне забруднення екосистем різноманітними хімічними агентами може призвести до порушення мезофауністичних угрупувань, що становлять основу їх кормової бази. Усі представники даної родини мають охоронний статус згідно додатку 3 до Бернської конвенції (Ссавці України… 1999).
     Одним з малодосліджених рядів ссавців в межах заказника "Чолгинський" на сьогоднішній день є ряд Лиликоподібні - Vespertilioniformes, представлений лише однією родиною Гладеньконосі Vespertilionidae. Хіроптерофауна території заказника до 1997 року залишалася недослідженою. В окремих публікаціях містяться фрагментарні дані щодо кажанів регіону Українського Розточчя (Полушина, Боровец, 1986, Татаринов, 1973). З 1997 р. на території заказника "Чолгинський" були розпочаті фрагментарні дослідження кажанів із застосуванням відлову у мінірибачинську пастку, павутинні сітки та ультразвукового детектора D-200. Основні обліки проводились у серпні 1997-2002 рр. в межах хвостосховища площею 300 га. Відловлені особини кажанів вимірювалися за загальноприйнятою методикою.
     Заказник "Чолгинський" є унікальною територією для даної групи тварин, так як охоплює цілий комплекс водних об'єктів (хвостосховищ та гідровідвалів), що приваблює представників даного ряду. На даний час в межах заказника відомо п'ять видів кажанів: нічниця ставкова (Myotis dasycneme), нічниця водяна (Myotis daubentoniі), вечірниця дозірна (Nyctalus noctula), вухань (Plecotus sp.) та пергач пізній (Eptesicus serotinus).
     Нічниця ставкова - вид, занесений до Червоної книги України (Червона книга … 1994). Вперше на даній території 25-26.08.1997 орнітологами у мінірибачинську пастку було відловлено три ставкових нічниці, що детально описав І. Дикий (1999). Посилання на цей факт містяться в інших публікаціях про ставкову нічницю (Башта та ін., 2002, Дикий та ін., 1998, Ссавці України … 1999). З двох екземплярів зняті проміри та зроблені фотографії. 03.08.2000 орнітологами у мінірибачинську пастку, виставлену на птахів над плесом хвостосховища поблизу берега, відловлена самиця цього виду (Таблиця 2.9.). Видова належність встановлена за фотографіями даного екземпляра І. Диким та Є. Сребродольською і підтверджена І. Загороднюком. 22.08.2001 там же В. Мисюком відловлено павутинною сіткою самця і самку нічниці ставкової (Таблиця 2.9.). Тушка самиці зберігається в колекціях Зоологічного музею ім. Б. Дибовського. Відлови павутинними сітками протягом серпня 2002 р. виявилися безрезультатними, хоча з допомогою ультразвукового детектора D-200 даний вид реєструвався регулярно. Крім цього, на даній території в серпні цього ж року знайдена муміфікована тушка ставкової нічниці, рештки якої зберігаються в колекціях Зоологічного музею ім. Б. Дибовського. На даній території протягом серпня 1997, 2000, 2001 рр. загалом зареєстровано сім особин нічниці ставкової. З чотирьох особин відібрані і зафіксовані ектопаразити. Вид є звичайним для даної території.

Таблиця 2.9. Проміри відловлених особин нічниці ставкової Myotis dasycneme (мм)
Стать Тіло Передпліччя Вухо Козелок Хвіст Вага, (г) Дата знахідки
1 самець 74.0 46.6 15.9 - 40.0 26.0 25.08.1997
2 самиця 64.0 46.6 - - 38.0 21.0 25.08.1997
3 самиця - - - - - - 25.08.1997
4 самиця 67.0 48.0 - - - - 3.08.2000
5 *самиця - 46.8 17.7 6.2 - 19.0 22.08.2001
6 самець - 46.7 15.5 7.0 - 17.5 22.08.2001
7 ** - 45.1 - - - - 22.08.2001
* зберігаєтьс яв колекції ЗМ ім. БД
** мумія
     Нічниця водяна - вперше на даній території відмічена 03.08.2000. Самець даного виду (передпліччя - 38 мм, довжина тіла - 48-49 мм) відловлений у мінірибачинську пастку. З 2000 р. вид регулярно реєструється ультразвуковим детектором над плесом хвостосховища під час годування. Вид є звичайним для даної території.
     Вечірниця дозірна - вперше на даній території відмічена 06.08.2000. Екземпляр даного виду (передпліччя - 56 мм) відловлений у мінірибачинську пастку. Типовий дендрофіл старих лісів та садів. Оселяється колоніями в дуплах широколистяних дерев, інколи в будівлях. Часто спостерігається на межі лісу і агроценозів, поблизу водойм. У 2000 р. вид фіксувався з допомогою ультразвукового детектора.
     Вухань - 01.08.2000 у павутинні сітки, виставлені в очеретах на горобиних птахів, пійманий екземпляр вуханя, видову належність якого не було встановлено. Вид малочисельний.
     Пергач пізній - протягом серпня 2000-2001 рр. з допомогою детекторних обліків на території заказника підтверджено наявність даного виду. Типовий осілий синантропний вид. Характерні літні сховища - горища людських будівель, порожнини між обшивками стін і дахів, карнизами тощо. Полює в межах населених пунктів, ймовірно, с. Чолгині. Характерними стаціями виду є відкриті ділянки навколо водойм.
     Сучасний список кажанів заказника "Чолгинський" включає п'ять видів, проте на нашу думку, він далеко неповний. Подальші дослідження дозволять грунтовніше з'ясувати видовий склад та біологічні особливості цієї малодослідженої та рідкісної групи тварин, більшість яких мають охоронний статус згідно додатку 2 до Бернської конвенції (Ссавці України … 1999).
     Найбільш багаточисельним рядом даної території є Мишоподібні - Muriformes. Останні представлені двома родинами, які включають п'ять видів.
     Родина Мишачі Muridae представлена двома видами. Найбільш поширеними з них є миша польова (Apodemus agrarius), яка неодноразово відловлювалась в межах берегової лінії хвостосховища і в низькотравних луках схилів дамби (Таблиця 2.10.). Пацюк сірий (Rattus norvegicus) двічі зареєстрований на території заказника в межах берегової лінії хвостосховища. Даний вид на території заказника зустрічається спорадично і є малочисельним. Типовий синантропний вид, надає перевагу населеним пунктам в околицях заказника.

Таблиця 2.10. Проміри відловлених особин миші польової Apodemus agrarius (мм) (серпень 2001 р.)
Стать Тіло Хвіст Стопа Вухо Вага, (г)
1 самиця 91.0 74.0 19.0 10.0 20.5
2 самець 104.0 77.0 18.0 12.0 26.0
     Родина Норицеві Arvicolidae на території заказника представлена трьома видами. Найбільш багаточисельним видом на даній території є нориця польова (Microtus arvalis), яка складає близько 60 % від загальної кількості відловлених дрібних ссавців. Загалом протягом 2000-2001 рр. відловлено 29 екземплярів нориці польової (Таблиці 2.11. та 2.12.). Здебільшого тримається відкритих ділянок пасовища і низькотравних лук схилів дамб.
     Щур водяний (Arvicola amphibius) поширений майже у всіх біотопах заказника і відіграє немалу роль у трофічних зв'язках багатьох хижих птахів і ссавців.

Таблиця 2.11. Проміри відловлених самиць нориці польової Microtus arvalis (мм) (серпень 2001 р.)
Показники n M±m lim σ Cv %
довжина тіла 13 94.08 ± 5.03 68.5 - 132.0 18.12 19.26
довжина хвоста 13 28.52 ± 1.16 22.0 - 35.0 4.17 14.62
довжина стопи 13 15.49 ± 0.33 14.0 - 19.0 1.18 7.62
довжина вуха 13 9.92 ± 0.49 7.0 - 12.5 1.77 17.84
вага, (г) 13 24.18 ± 3.08 11.0 - 46.5 11.12 45.99

Таблиця 2.12. Проміри відловлених самців нориці польової Microtus arvalis (мм) (серпень 2001 р.)
Показники n M±m lim σ Cv %
довжина тіла 11 98.35 + 4.76 69.0 - 118.0 15.79 16.05
довжина хвоста 11 30.00 + 1.74 21.5 - 40.0 5.77 19.23
довжина стопи 11 15.98 + 0.35 15.0 - 18.8 1.15 7.20
довжина вуха 11 10.09 + 0.47 8.0 - 12.0 1.56 15.46
вага, (г) 11 24.91 + 3.19 8.4 - 38.5 10.58 42.47

     Ондатра (Ondatra zibethicus) - представник північноамериканської фауни, була акліматизована в першій половині минулого століття. Вид проник на дану територію природним шляхом з території Польщі. Перші поселення цього гризуна на заході України виявлені у 1948 р. (Татаринов, 1954). Під час наших досліджень влітку 2002 р. було виявлено дві минулорічні хатки ондатри в межах берегової лінії сіркового відстійника №2. Поряд з тим спостерігалася велика кількість слідів даного виду. На березі гідровідвалу знайдено дві жилі нори ондатри. Як правило, ондатра надає перевагу затишним ділянкам водойм та заболоченим місцям з повільною течією. На даній території вид влаштовує гніздову камеру як в добре помітних хатках, так і в норах. Звичайний вид даної території.
     Ряд Зайцеподібні - Leporiformes представлений на теренах заказника лише однією родиною Заячі Leporidae та одним видом - заєць сірий (Lepus europaeus). Звичайний вид даної території. Тримається чагарникових ділянок заказника. Неодноразово спостерігався протягом 1996-2002 рр. біля орнітологічного табору.
     Ряд Собакоподібні - Caniformes на теренах заказника представлений двома родинами: Куницеві Mustelidae та Собачі Canidae.
     Родина Куницеві нараховує два види. Горностай (Mustela erminea), занесений до Червоної книги України (Червона книга … 1994), неодноразово візуально відмічався в межах орнітологічного табору протягом 1996-1998 рр. Надає перевагу вологим біотопам території заказника. Ймовірно, вид тісно пов'язаний із основним кормовим об'єктом - щуром водяним (Arvicola amphibius) (Полушина, 1971). Звичайний вид даної території. Тхір чорний (Mustela putorius) - звичайний вид, з високим ступенем синатропності. Найчастіше зустрічається поряд з навколишніми населеними пунктами (Полушина, 1971). На території заказника візуально спостерігався влітку 1998 р. біля орнітологічних павутинних сіток, з яких забирав відловлених птахів.
     Родина Собачі представлена одним видом. Лисиця звичайна (Vulpes vulpes) - багаточисельний вид території заказника. Щільність населення виду в межах заказника коливається, проте стабільно висока. Зокрема, протягом 1998 р. на території заказника (820 га) здобуто близько 55 особин даного виду. Лігва влаштовуються у виритих лисицею норах та в отворах металевих труб, що залишилися від комунікацій системи зливу води. Загалом відомо близько 15 лігв лисиці в отворах металічних труб. Протягом 1998-1999 рр. виводкова нора лисиці знаходилася в схилі дамби хвостосховища поряд з орнітологічним табором. Разом з тим у 2000-2002 рр. відмічені нори даного виду, як в межах очеретів берегової лінії сірчаного відстійника № 2, так і в схилах західної дамби. Припускаємо, що велика кількість лігв лисиці залишається непоміченою у великих заростях очерету, основна кількість яких знаходиться на підвищених сухих ділянках даної території. Антропогенний прес на поселення лисиці сильний, проте суттєво не впливає на стабільний стан популяції виду.
     Ряд Ратичні - Cerviformes представлений двома родинами. Родина Свинячі Suidae представлена одним видом - кабан звичайний (Sus scrofa). Малочисельний вид заказника. На даній території зустрічається спорадично. Відмічені заходи окремих особин взимку 1998 р. Впродовж весни, літа та осені 2002 р. відмічені сліди самиці та двох молодих особин кабана в заростях очерету сірчаного відстійника № 2. Родина Оленячі Cervidae на теренах заказника представлена одним видом: сарна європейська (Capreolus capreolus) - рідкісний вид даної території. У 1996-1998 рр. відмічалися сліди та лежки декількох особин в північних околицях заказника серед високотрав'янистої рослинності на пагорбах грунтових відвалів хвостосховища.


 

 
zoomus@franko.lviv.ua Вверх
Webm@ster