Бенедикт Дибовський (12.V.1833-31.I.1930)

Дибовський Бенедикт Іванович народився в селі Адамарині Новогрудського р-ну (колишнього Мінського повіту) Гродненської області (колишньої Мінської губернії) в сім'ї дрібного поміщика (за оцінкою інших - середнього дворянина). Батько Дибовського брав участь в постанях поляків 1831 і 1863 рр. проти російської окупації в Польщі.

Після закінчення Мінської гімназії в 1853 р. Дибовський поступив на природничо-медичний факультет Тартуського (тоді Дерптського) університету (Естонія). З 1957 р. Дибовський продовжував навчання в Німеччині в Бреславському університеті (сьогодні м.Вроцлав у Польщі), звідки виїздив в експедиції для вивчення риб і ракоподібних на Адріатичне море і водойми Німеччини. З 1858 р. після закінчення університету Б.Дибовський переїхав у Бердін, де 18.І.1860 р. захистив докторську дисертацію і в тому ж (1860) році став професором зоології Варшавської головної школи тобто університету про партогенез. В 1861-1862 рр. вивчав коропових риб Прибалтики, про яких опулікував монографію. Цю монографію в 1962 р. він захистив у Тартуському університету як другу докторську дисертацію. Краківський ун-т запросив Дибовського на кафедру зоології, але міністерство на це не погодилося з політичних мотивів. ( В 1861 р. Дибовський брав участь в політичній маніфістації у Вільнюсі, за що його арештували і депортували в глибину Росії, але скоро звільнили). В томуж, 1862 році Б.Дибовський став ад'юнкт-професором зоології й порівняльної анатомії Головної школи в Варшаві. За активну участь у підготовці польського постання 1863 р. Дибовського навесні 1864 року арештували і засудили на кару смерті через повішення, тільки за стараннями видатних німецьких вчених - проф. Рейхета з Берліна і проф. Грубе з Вроцлава та за посередництвом видатного політика Бісмарка смертна кара була замінена на заслання в Сибір на каторжні роботи терміном на 12 років. Дибовський спочатку сидів у Варшавській тюрмі. На вокзалі перед відправленням засуджених до Петербурга рідні та знайомі приятелі передали Дибовському мікроскоп, різні речі, потрібні для лікування і наукової роботи та гроші. 10 серпня 1864 р. почалася подорож Дибовського до місця відбування каторги. З Петербурга через Москву до Нижнього Новгорода поїздом, а дальше на схід кіньми. В грудні 1864 р. прибули до Іркутська. Засланці мали право самі вибирати місце заслання. Дибовський вибрав місце, де сподівався на отримання багатих наукових матеріалів. На початку Дибовського помістили в Іркутську тюрму, а з весни 1865 р. перевели в село Сиваково поблизу м.Чити, за його просьбою. Засланці жили по кілька в землянках. Дибовський вимагав будівельне дерево з оіки, возив дерево і воду, збирав дикий часник на луках до супу і для хворих на цингу. Одночасно збирав науковий матеріал і заохочував до цієї роботи інших. Йому помагали. Дибовський вистарався, щоб його звідти перевели до поблизького села Даргуна, де є мінеральні води і де мали організувати купілеву установку. Довший час Дибовський працював у Читі лікарем. Йому дозволяли відвідувати хворих без конвою. Він подолав погану дорогу 139 верст до Дарсуня разом з товаришами Годловським і Парвексом. Заквартирували вони на цілу зиму в порядному домі, дістали дві умебльовані кімнати. У тім домі жив і комендант Дарсуна. Будучи в засланні Дибовський кожну вільну хвилину присвячував вивченню фауни Сибіру. В Дарсуні примусових робіт вже не було. Покищо неофіційно, але фактично каторга скінчилася. Дибовський мав тепер багато часу на лікування і на наукову роботу.

З метою вивчення природних багатств Східного сибіру в 1866 р. губернатор Муравйов звільнив Дибовського від каторжних робіт, відновив йому громадянські права і запропонував виконувати обов'язки лікаря у нововідкритій лікарні на Дарсунських мінеральних водах. Під час виїздів Дибовський мав можливість проводити дослідження птахів, риб і ссавців. Восени 1868 р. Дибовський переїхав до Іркутська, а пізніше поселився в маленькім селі Култук і зайнявся всебічним вивченням озера Байкал при деякій технічній підтримці Російського Географічного товариства. До Колтука Дибовський переїхав разом з Годлевським і Ксентопольським. Дослідження Байкалу тривало 3 роки і кілька мсяців (з короткими перевалами, виїздили). В 1869 р. Д. разом з Н.М.Пржевальськм взяв участь у роботі державної комісії на чолі з генералом Сколковим в басейні Амура, тобто р. Амур, Усурі і оз.Ханка, де Д. досліджував в основному іхтіофауну. Комісія потребувала лікаря-природознавця, щоб лікував частинно ампутовану руку Скалкова і збирав рослини для гербарію царівни, яка цікавилася флорою Усурійського краю. Д. разом з В.Годлевським і М.Янковським обслідує південні райони Усуріського краю. Через кілька місяців комісія з Дибовським вернулася до Іркутська, а Д. звідтам до Култука, це до 1871 р. продовжував досліджувати Байкал. Звідтам переїхав до Іркутська, де опрацював зібрані матеріали, потім почав подорож: об'їхав довколу Байкалу, вступив до Культука, а звідтам до Чити, дальше до Кірпічної, де працював цілу зиму, колекцінуючи разом з Годеловським птахи і савці. Дальше до Старого Цурухатум над р. Аргунь, де провів весну і частину літа, а 9 серпня виїхав на Амур на збудованому разом з Янковським і Годлевським човні. 20.ІХ. вони дполили до Благовещенска, а дальше вже кораблем "Інгода" на початок жовтня прибули до Хабаровська. Дальше Д. Влаштувався в с.Козакевичево, що служило йому базою ждя жослідження Усурійського краю. Звідти робив екскурсії. Кінець 1873-го і значну частину (до серпня) 1874-го року Д. з товаришами провів в долині р.Усурі. В серпні 1874 р. Д. виїхав до Владивостока, а звідтам - на острівець Аскольд, на якому він з товаришами проводив фауністичні збори. На зиму, в кінці вересня 1874 р. Д. перенісся на затоку Петра Великого. Тут на о.Аскольд вони були до серпня 1875 р. В 1876 р. отримали з Іркутська вістку, що їм трьом - Дибовському, Годлевському і Янківському дозволено повернутися на батьківщину. Завдяки старанням видатних вчених царський уряд звільнив їх з заслання, відновив у правах і дозволив на свобідне переміщення по цілій Росії. Але захоплений науковими дослідженнями Д. не спішився повертатися, а приступив до організації експедиції на Камчатку. Щоб добитися її фінансування Д. спочатку вернувся до Іркутська, а звідтам мусів поїхати до Петербурга. З Іркутська Д. спочатку переїхав до Культука, звідки здійснив експедиції для продовженням вивчення Байкалу. В серпні 1873 р. Д. з Іркутська виїхав до Варшави. В складі експедиції на Камчатку Д. мав їхати як урядовий лікар.

Роботи Дибовського були високо оцінені і Географічне товариство нагородило його золотою медаллю, в 1878 р. його вибрали дійсним членом Російського географічного товариства. Дибовському виділили тисячу рублів і необхідні прилади для проведення досліджень на Камчатці. З Петербурга на Камчатку Д. виїхав 10.І.1878 р. Подорозі на 2 дні затримався в Москві, пізніше 3 дні в Нижньому Новгороді . 16.І. з Нижнього Новгорода виїхав до Казані, потім Тюмені, Омськ, Томськ, Іркутськ. До Н.Новгорода їхав поїздом, а дальше кіньми. В Іркутську перебував від 7.ІІ. до 27.ІІІ.79 р. ще досліджував фауну Байкалу, вислав до Варшави наукові збори і вирушив у дальшу дорогу. З 6 по 8 ІV. 1879 р. зупинився Нерчинську, дальше пробув місяць в Сретенчаку, звідки знову вислав посилку до Варшави. 20-22.V був у Благовещенську, 25-26 в Хабаровську, на озері Ханка, дальше на 2 тижні до Владивостока. Відіславши збори до Варшави, 24.VI. кораблем відплив до Петропавловська-на-Камчатці. До Петропавловська прибув 5.VII.1879 р. Побут Дибовського на Камчатці тривав понад 4 роки (до 1883 р.) Д. поєднував лікарську працю з гауковими дослідженнями. Тут Д.заснував лікарню для прокажених і сифілітиків у важких кліматичних умовах - трудних дорогах і різних небезпеках Д. допомагавмісцевому населенню, боровся з епідеміями. П'ять розів учений об'їхав півострів і відвідав Командорські острови. На Камчатці Д. проводив етнографічні роботи дав опис кліматичних умов, описав ріки, озера, рослинний і тваринний світ, давав рекомендації для розвитку там сільського господарства. Дав детальну характеристику Командорський островів, вказував на необхідність організації там добичі торфу і бурого вугілля, приділяв увагу акліматизації там цінних дерев, північних оленів, коней, собак. Це було здійснене. Північні олені дали потомство і велику користь населенню, яке Дибовському було дуже вдячне. Його турботи про населення Камчатки не обмежувалося лікарською і санітарною опікою. Він взагалі турбувався про побут мешканців Камчатки і Командорських островів, старався за піднесення матеріальної і духовної культури тубільців, боровся з алкоголізмом, опровадив на Камчатку козу і кроликів, а на острів Берінга - північного оленя і коня.

З 8.VII.1881 по 13.Х.1881 р., тобто понад 3 місяці Д. об'їздив Камчатку, подолавши дорогу, довжиною 2000 верств. 2.ІІ. 1882 р. виїхав на зимовий об'їзд. Спроваджені Дибовським на о.Берінга північні олені добре закліматизувались і стали підставою життя і добробуту алеутів - мешканців цього острова. За це вони були Дибовському безмежно вдячні. Д. шукав останків морської корови але йому не вдалось знайти.

Львівський уніерситет запросив Б.Дибовського зайняти вакантну посаду завідувача кафедри зоології (за тодішньою - зоологічного інститута) філософському факультеті (тепер біологічному ф-ті), на що він погодився і в 1883 р. виїхав з Камчатки. До Львова прибув на початку січня 1884 р. з багажем 60 ящиків різних експонатів. Тут Д. крім читання дуже цікавих лекцій проводив багатогранну громадську і науково-дослідну роботу. Він організував зоологічну лабораторію, заснував зоологічний музей, якому передав численні експонати, зібрані в Сибіру. В грудні 1903 р. на Камчатку зі Львова прибула архоологічна експедиція. З вдячності Дибовському один з алеутів - Сініцин (росіяни давали їм свої російські прізвища) знайшов скелета морської корови, запакував у скриню і передав учасникам цієї експедиції професором Марозевичем в подарунок для Дибовського. Цей скелет вислали до Львова, де Д. був тоді завідувачем каф. зоології. Д. подарував той скелет для зоологічного музею Львівського ун-ту. Крім того, Д. отримав ще 2 скелетиморської корови: одного з них подарував для Інституту порівняльної анатомії Варшавського ун-ту, а другий до музею у Відні. Колекцію людських черепів камчадолів, айнів Д. подарував для антрополдогічного музею Краківського університету . Д читав курс антропології і старався за утворення тут кафедри антропології. На що кафедру 1908 р. був покликаний Цішовський, а з 1913 р. Ян Чекановський.У своїх працях і лекціях Б.Дибовський ревно захищав теорію Дарвіна, за що у вересні 1906 р. ректор університету звільнив його з роботи (у віці 73 років).

Будучи на пенсії Д. продовжував науково-дослідну роботу. Він всебічно досліджував озера Польщі та поліські озера Західної України та Білорусії.

Війна 1914 року застала Дибовського в Юілорусії біля Новогрудка в маєтку його сестри, у Нянькові. Як австрійського підданого царський уряд дав розпорядження про його заслання в Сибір, велів йому переселитися в Іркутск. Іркутська адміністрація не дала йому дозволу і назначила йому місце проживання Якутську область. Тільки заступництво АН, Географічного товариства і видатних вчених врятували Дибовського від повторного заслання. Коли туди, на зміну росіянам прийшли німці, Дибовського викинули на вулицю. Тільки завдяки допомоги внука відомого німецького природодослідника, географа і мандрівника Гумбольдта, який був офіцером у німецькій армії, Дибовськомувдалося отримати дозвіл повернутися до Львова. Але у Львові дім, де він мешкав, був напівзруйнований і пограбований. Тут у Львові Д. поступово налагоджує та відновлює зв'язки з ученими Сибіру, які присилають йому матеріали для опрацювання, він дальше цікавиться Камчаткою і особливо Байкалом, дає різним ученим ряд цінних порад.

В 1927 р. Ан СРСР вибрала Б.Дибовського членом-кореспондентом . Крім того, Д. почесним доктором Варшавського ун-ту з 1921 року і почесним професором Вільнюського ун-ту з 1923 року.

Коли Б.Дибовському сповнилося 95 років, з цією датою ювіляра привітало також правління Наукового товариства ім.Шевченка і побажало йому ще довгих років життя і творчої праці на благо науки. Цей документ зберігається при вході в наш зоологічний музей поруч з його портретом і його біографією.

№1 січня 1930 р. Б.Дибовський помер у віці 97 років. Його поховано у Львові на Личаківському цвинтарі серед учасників польського постання 1863 року. Д. займався науково-дослідницькою роботою до кінця свого життя. Деякі його наукові праці побачили свят вже після його смерті.

Список праць Б.І. Дибовського та робіт, що стосуються його особистості

  1. Versuch euner Monographie der Cyprinoiden Livlands. - Dorpat, 1862. - 215 p.
  2. Zeby zwierzat ssacych.. Odbitka z "KOSMOSU" - Lwow 1906-1907.- 198 p.
  3. Extrait du bulletin de la Societe Zoologique. - Paris, 1883. - 3 p.
  4. Kurze Darstellung erkannter Tatsachen in Bezug auf Bau und Evolution der Saugentierzahne. - Cracovie, Imprimerie de L'Universite, 1929. - 405-415 p.
  5. Rzut oka na Historyczny rozwoj Zoologii. - Lwow, 1885. - 23 p.
  6. Referat o dziele L.S. Berga "Fauna Rossyi. Ryby", wraz z uwagami o rybach naszych krajowych. - Warszawa, 1913. - 50 p.
  7. Studien uber die Saugethierzahne. - Lemberg, 1888. - 6 p.
  8. Замьтка о бадягахь Южной Россiи. - Харьковь, 1884. - 6 р.
  9. Дополнительныя свьдьния кь познанию прьсноводной губки Dosilla stepanovii. - Харьковь, 1884. - 8 р.
  10. Urywek z listu. Dr-ra B. Dybowskiego do P.Wl. Taczanowskiego. - Odbitka z Gazety Lekerskiej 1883. - 4 p.
  11. Extrait du bulletin de la Societe Zoologique. - Paris, 1883. - 20 p.
  12. Synoptisches Verzeichnis mit kurzer Besprechung der Gattungen und Arten dieser Abteilung der Baikalflohkrebse. - Cracovie, Imprimerie de L'Universite, 1926. - 77 p.
  13. Przyczynki do znajomosci Mieczakow jeziora Bajkalskiego. - Odbitka z "KOSMOSU", T.48., 1923. - 244 p.
  14. Bemerkungen und Zusatze zu der Arbeit von Dr. W. Dybowski "Mollusken aus der Uferregion des Baikalsees". - St.Petersburg, 1912. - 218 p.
  15. Faunie mieczakow bajkalskich. KOSMOS, XXXVI - Lwow, 1911. - 945-981 p.
  16. Odczyt Dr.B.Dybowskiego o budowie wargi dolnej (Labium) u Owadow. Lwow 1891.
  17. Par L.Taczanowski. Description d`un nouveau Cerf tachete du pays d`Ussuri meridional, Cervus dybowskii. London, 1876.
  18. Roxprawy i wiadomosci z muzeum im.Dzieduszyckich (acta museum Dzieduszyckiani). Araneae in camtschadalia a dre. B.Dybowski collectae. Pajaki zebrane na Kamczatce. Krakow, 1985 (46).
  19. Von Dr.B.Dybowski und Dr.G.Grochmalicki. Ein Versuch, die turmformigen Baikalschnecken, Turribaicaliiae, mit den kaspischen turnformigen Turricaspiinae zu vergleichen und neue Studien uber diese letzteren durchzufuhren.(135).
  20. Dr.Benedykt Dybowski und Dr. Jan Grochmalicki. Uber kaspische Schnecken aus der Abteilung "Turricaspiinae" subfam. nova zum Vergleich mit den Turribaicaliinae nobis. 1913. (135)
  21. Odczyt Dr.B.Dybowskiego o budowie wargi dolnej (Labium) u Owadow i Wijow. Lwow 1891 (5).
  22. Kuntze R. Zeitschrift fur Saugetierkunde. Benediktus Dybowski als Saugetierforscher. - Lwow, 1932 - 54 p.
  23. Domaniewski J. Benedykt Dybowski. - Warszawa, 1954. - 174 p.
  24. Brzek G. Benedykt Dybowski. Zycie i dzielo. - Warszawa-Wroclaw, 1994. - 396p.