Біологічні студії - Studia Biologica

English version Українська версія

Biol Studii 2016; 10(2): 15-22

Експериментальні роботи

Вплив перiопераційного знеболення омнопоном і парекоксибом на ендоцитарну активність фагоцитів мишей на моделі хірургічного видалення пухлини

Р. І. Сидор1,2, Н. М. Храновська1, О. В. Скачкова1, Л. М. Сківка2

1 Національний інститут раку
вул. Ломоносова, 33/43, Київ 03022, Україна
2 Київський національний університет імені Тараса Шевченка
вул. Володимирська, 64, Київ 01601, Україна
e-mail: creatogen@gmail.com

Резюме

Метою цього дослідження було порівняти вплив знеболення опіоїдним анальгетиком омнопоном і неселективним інгібітором ЦОГ-2 парекоксибом на ендоцитарну активність фагоцитів різної локалізації на моделі хірургічного видалення пухлини. У дослідженні було використано 50 мишей лінії C57/black, яким перещеплювали карциному легені Льюїс у подушечку задньої лапи. На 22 добу лапу з пухлиною ампутували. Анальгетики (омнопон у дозі 10 мг/кг, парекоксиб – 20 мг/кг) вводили за 30 хв до операції та 1 раз на добу впродовж 3 днів після операції. Оцінку ендоцитарної активності фагоцитів проводили методом протокової цитометрії до, на 1 та 3 добу після операції. Було встановлено, що застосування парекоксибу сприяє підтриманню ендоцитарної активності фагоцитів крові та селезінки у післяопераційному періоді. На 3 добу після операції у групі тварин, що отримували для знеболення парекоксиб, фагоцитарна активність гранулоцитів селезінки перевищувала у 2,2 разу відповідні значення у групі опіоїдної аналгезії. Фагоцитарні індекси моноцитів при знеболенні парекоксибом також були вищими у 1,6 та 2,5 разу для моноцитів крові та селезінки відповідно. Отже, при аналгезії парекоксибом активність фагоцитів крові та селезінки мишей після операції зберігається на значно вищому рівні порівняно із застосуванням омнопону.

Ключові слова: фагоцитарна активність, периопераційна аналгезія, парекоксиб, опіоїдні препарати

Повний текст: (PDF)